За часів Аристотеля був досить наївний, проте цікавий розподіл наук на дві головні : геологія, яка вивчає все, що є на Землі; та теологія, яка має відношення до всього, що пов’язано з богом та духом. Теологи стверджували: спочатку було слово… Геологи доводили: спочатку був камінь [Кренделев 1985, c. 141].
В 1993-1994 рр. один із загонів археологічної експедиції Львівського держуніверситету проводив обстеження берегів р. Шкло (права притока р. Сян) в межах Яворівського району Львівської області. Розточчя - гористе плато між Західним Бугом і Сяном - слабо досліджене в археологічному відношенні. Археологічні пам’ятки на цій території інтенсивно руйнувались у 60-х - середині 80-х рр. XX ст. промисловим добуванням сірки.
Періодичні руйнування під дією як антропогенних (добування глини), так і природних чинників на багатошаровому (епоха бронзи, ранній залізний вік, давньоруський і пізньосередньовічний час) поселенні в центрі с. Велика Снітинка Київської обл. (безіменний струмок - Снітка - Унава - Ірпінь) відзначались неодноразово. В той час, як земляні роботи на території пам’ятки вдалось припинити, ерозійні процеси продовжуються, періодично відкриваючи у зсувах котловани заглиблених споруд. В попередньому випадку на місці одного із них було досліджено частину житла кінця XI - XII ст. з цікавими конструктивними деталями.
Експедиція Переяслав-Хмельницького державного історико-культурного заповідника влітку 1994 р. провела археологічні дослідження в різних районах міста. З метою вивчення стратиграфії культурних нашарувань Переяслава було закладено 13 шурфів (2ґ2 м), розкоп (4ґ6 м) та зроблено зачистку південної стінки котловану під будівництво християнського молодіжного центру. Розкоп № 1 (вул. Московська, 26) закладено на пустирі, на території колишньої садиби, неподалік Михайлівської церкви. Розкоп знаходиться за 5 м на захід від шурфу № 2 1991 р. (Харламов В.О., Трофіменко Г.В.) та за 27 м на північний захід від шурфу № 2 (вул. Московська, 28) 1982 р. (Сікорський М.І., Махно Є.В., Бузян Г.М.). Загальна товщина культурних нашарувань в даному місці досягає 1,55 м. На всій площі розкопу (24 м2) під шаром будівельного сміття ХІХ-ХХ ст. знаходиться шар ХVІІІ ст. з великою кількістю уламків керамічного посуду того часу. Уламки такого ж чорного посуду виявлені у заповненні трьох ям, які досягають материка (ями 1, 2, 4).
У 1994 р. археологічна експедиція Хмельницького обласного краєзнавчого музею продовжила дослідження давньоруського могильника XII-XIII ст. в ур. Батарея поблизу с. Сокілець Дунаєвецького району Хмельницької області. Розчищено 77м2 могильника. Виявлено десять поховань. Шість з них були перекриті вапняковими плитами, три - без плитового перекриття й одне - засипане камінням.
Кінець I тисячоліття нашої ери проходив під знаком бурхливого розвитку східнослов’янського етносу. Набирала обертів як внутрішня, так і зовнішня колонізація східноєвропейських просторів. Слов’янська цивілізація під час своєго поширення почала стикатися з іншими цивілізаційними центрами, які оточували її з усіх напрямків - Візантією на півдні, феодальною Європою на заході, вікінгами на півночі та могутньою Хазарською державою на сході. Кожний з цих центрів мав певний вплив (в різні часи - різний) на розвиток політичної історії молодої давньоруської держави, а вісь північ-південь - “ шлях із варягів у греки” - взагалі стала основою об’єднання східнослов’янських племен в єдину державу.
У 1995 р. Старокиївською експедицією проводились розкопки грунтового давньоруського могильника на горі Щекавиця в Києві. Вперше ця пам’ятка була відкрита розвідкою 1992 р. Тоді було виявлено 6 поховань давньоруського часу. В двох з них знайдено 3 кулькоподібні гудзики та срібні скроневі кільця.
У польовий сезон 1996 р. Старокиївською експедицією здійснювались охоронні археологічні дослідження поблизу Львівської площі у Києві по вулиці Стрітенській, 10 (П. Осипенко) на ділянці близько 1500 м2.
У польовий сезон 1994 р. Старокиївською експедицією здійснювались розкопки на ділянці новобудови по вул. Велика Житомирська, 11, яка знаходиться у межах давньоруського “міста Ярослава”.
Статья посвящена типологическому и функциональному анализу археологических объектов, исследованных на древнерусском поселении около с. Гульск на Житомирщине. Значительная вскрытая площадь, большое количество исследованных построек и ям различного назначения, хронологические рамки существования памятника и его расположение в глубине Правобережного Полесья позволяют говорить об общем и особенном в развитии южнорусских селищных структур. Зафиксированные на памятнике сооружения демонстрируют хозяйственно-бытовой уклад населения, организацию сельскохозяйственного производства, железоделательного ремесла, позволяют провести параллели с другими средневековыми селищами. Изучение массовой жилой и хозяйственной застройки исследованного участка позволяют сделать вывод о высоком уровне развития этого поселения, проследить особенности его региональной специфики.