Останнім часом вчені все частіше звертають увагу на археологічні матеріали часів пізнього середньовіччя. Серед них цікавою категорією знахідок є люльки для паління тютюну, які у великій кількості зустрічаються в пізньосередньовічних шарах. Проте, як і більшість матеріалів XVII-XVIII ст., докладно не описувалися, не вивчалися. Публікації цього виду знахідок переважно вміщувалися серед іншого матеріалу і мали вигляд ілюстрацій. Питання їх систематизації та типології залишається актуальним. Систематичні археологічні дослідження Києва дали значний пізньосередньовічний матеріал, у тому числі керамічні люльки. Велику колекцію матеріалу було зібрано під час робіт в урочищі Гончарі-Кожум’яки протягом 1987-90 pp. Вдалося виділити кілька груп люльок, які різняться за формою, розмірами, орнаментацією, характером поливи і кольором глини.
Значну частину становлять невеликі за розміром (до 5 см) білоглиняні люльки, іноді вкриті поливою. Серед них можна виділити кілька груп. До однієї з них належать люльки з округлою нижньою частиною чашечки (мал.1, № 1-8,16,19). У деяких люльок вона розділена на кілька секторів лініями орнаменту або випуклими формами ліплення у вигляді чашолистиків чи пелюсток квітки - так звана «бутоноподібна» форма чашечки. Верхня частина чашечки в люльках цього типу циліндрична, частіше дещо розширена доверху. Орнамент на таких люльках розташований у верхній частині бутона, рідше - внизу циліндричної частини чашечки. Місце з’єднання чашечки з відростком для чубука іноді виділено двома лініями, прокресленими або нанесеними зубчастим коліщатком.
Орнамент на люльках цієї групи виконано в кілька способів:
- Низкою рельєфних маленьких квіточок чи кілець (мал.1, № 1, 5, 7, 8).
- Поділом нижньої частини чашечки на сектори - «бутон» (мал.1, №7, 8).
- Смужкою з кількох рядів вдавлених ямочок (мал.1, № 6, 10, 13).
Люльки інколи покриті темно-зеленою поливою.
Люльки другої групи такі ж за розміром, але їхня чашечка має округлу «тюльпаноподібну» форму (мал.2, № 1-13). У верхній частині чашечки діаметр її дещо звужується, а вінця чашечки плавно відігнуті назовні. Ці люльки багато орнаментовані по всій чашечці і відростку. Порівняно з люльками першої групи орнамент на них складається з інших елементів, вони різноманітніші. Люльки цієї групи прикрашалися почерговими рядами випуклих або вдавлених кілець, вдавлених вертикальних рисочок, зиґзаґом або подвійним зиґзаґом з крапочками, суцільними і пунктирними лініями, «8»-подібними та «S»-подібними вдавленнями (мал.2, № 1-13). Деякі люльки покриті темно-зеленою поливою; зустрічаються люльки, що мають ознаки обох вказаних груп, наприклад, тюльпаноподібну форму і розділення чашечки на сектори - (мал.1, № 9, 11, 12) чи бутоноподібну форму 1 ґеометричний орнамент (мал.1, № 10-13).
Люльки третьої групи цього виду найчисленніші серед тих, що знаходять у пізньосередньовічних шарах Києва. Вони мають вигляд трубки, зігнутої під кутом 80-90 градусів. Відросток безпосередньо переходить у чашечку (мал.1, № 14, 15, 17, 18). Вінця чашечки трохи відігнуті назовні. Ці люльки майже по всій довжині прикрашені поздовжніми борознами - канелюрами. В основному люльки біло-глиняні, трапляються чорні чи сірі (задимлені), з темно-зеленою поливою.
Деякі люльки за формою нагадують люльки першої групи, але вони значно більші за розмірами (7-8 см) і відзначаються розвиненими об’ємними формами чашки - «бутона», прикрашені рослинним ліпленням. Звичайно вони покриті зеленою або жовтою поливою різних відтінків (мал.3, 11-6).
Окрему групу становлять великі червоноглиняні лощені люльки з розвиненою об’ємною нижньою частиною чашки і невисокою верхньою, циліндричної форми. Верхня частина чашки часом робилася гранчастою.
Мал. 1. Люльки з розкопів: 1-6, 8, 10, 14-18 - p.lV (вул. Воздвиженська, 43): 7 - гончарне горно (траншея, вул. Воздвиженська, 43); 9 - Замкова гора; 11 - р.І (вул. Воздвиженська, 39); 12 - Житій ринок: 13 - вул. Хорива; 19 - р.ІІ (вул. Гончарна)
Її прикрашали штампованим рослинним орнаментом. Орнамент також трапляється на нижній частині і на відростку для чубука (мал.2, №14-17). Нерідко на ньому ставилося тавро (мал.2, №17).
Подібними до люльок, названих у другій групі, є люльки схожої форми, але значно більших розмірів (до 7 см) і видовжених пропорцій. Вони білоглиняні, ретельно залощені. Прикрашали такі люльки штампованим чи прорізаним рослинним орнаментом, складеним зі стилізованих зображень квітів, листків, прокреслених суцільною лінією або пунктирною, залишеною зубчастим коліщатком (мал. 4, 5).
Майже всі знайдені люльки виготовлені за допомогою двох симетричних форм, що відштамповували дві половинки люльки. Місце їх з’єднання - шов - іноді добре помітне (мал.1, №8,9). Орнамент наносився як за допомогою форм, так і вручну різноманітними штампами, зубчастим коліщатком. Зустрічаються люльки, виліплені вручну без форм, але їх зовнішній вигляд і оздоблення наслідує люльки, виготовлені традиційним способом (мал.З, №8). Люльки з білої глини часом задимлювалися - для отримання сірого і чорно-сірого забарвлення.
Уявлення про технологію виготовлення глиняних люльок дає матеріал, виявлений під час розкопок гончарних горнів в урочищі Гончарі-Кожум’яки протягом 1989-1990 pp. Біля топочної камери одного з горнів зібрана невелика колекція люльок (мал.1, № 1; мал.2, № 4, 8, 11, 12). Можливо, це виробничий брак (люльки фраґментовані, деякі перепалені). Склад глини цих люльок такий: в’яжуча речовина - пелітові часточки глинистого мінералу каолініту - 70-75%; заповнювач - ламані, рідше напівобкатані уламки кварцу, магнетиту, гематиту, гідроксиду заліза, лусочки гідробіотиту, зерна циркону і рутилу - 25-30%; мікропори займали десяті частки процента. Розміри часточок заповнювача складали: 0,05 - 0,07 мм - 50%, 0,1 - 0,3 мм - 50%. Температура випалювання не перевищувала 900 - 950°.
Цікава колекція (24 екземпляри) невикористаних люльок четвертої зі згаданих вище груп була виявлена недалеко від того ж горна, у заповненні невеликої ямки (0,3 м діаметром і 0,15 м глибиною). Всі вони розколоті чи фрагментовані (мал.4, 5).
Напевно, це також виробничий брак. Вони відрізняються від люльок першої групи не тільки розмірами, орнаментацією, характером поверхні, а й складом і температурою випалювання. В’яжучий компонент (каолініт) складає 90%, заповнювач (часточки кварцу, оксиду і гідроксиду заліза) - 9%, пори - до 1%. Розміри часточок заповнювача 0,1 - 0,3 мм, трапляються 0,02 - 0,05 мм. Температура випалювання не перевищувала 1000°1.
В іншому гончарному горні, розкопаному поряд, у заповненні також знайдено люльки цього виду (мал.4, № 8, 9) зі штампованим рослинним орнаментом. Одна з них без поливи, фраґментована, друга вкрита зеленою поливою, всередині задимлена. Напевно, перша з них - напівфабрикат, а друга - вже готова продукція, що була в користуванні. Така сама люлька була знайдена під час розкопок на Житньому ринку в Кляшторі (мал.4, №10). Серед люльок з Гончарів-Кожум’як є цікавий екземпляр у вигляді пари чобіт (мал.3, № 7). Уламок схожого чобітка виявлено при розкопках на території Києво-Печерської лаври. Оригінальністю відзначаються люльки, чашечки в яких зроблені у вигляді людської голови (мал.3, № 2).
Нез’ясованою залишається хронологія керамічних люльок. Знахідки на Гончарах-Кожум’яках дозволяють зробити деякі нові висновки щодо цього. У розкопі на вулиці Воздвиженській, 39 у 1987 році в шарі другої половини XVII ст. - початку XVIII ст. були знайдені чотири люльки. Поряд з ними виявлено дві монети: солід Карла-Густава (1654-1660 pp.) і солід Густава-Адольфа (1621-1632 pp. ).А в шарі над цими знахідками - російську монету «деньга» 1741 р. (мал.2, №1, 2, 3). Гончарні горни, відкриті розкопками по вул. Воздвиженській, 37-41, датовані кінцем XVII - першою половиною XVIII ст.
Мал.2. Люльки з розкопів: 1-3 - p.l (вул. Воздвиженська, 39); 4, 5, 7-9, 11, 12 - p. lV (вул. Воздвиженська, 43); 6 - p.V (вул. Воздвиженська, 37); 10, 13 - Замкова гора; 14 - Ярославський провулок; 15 - Житій ринок; 16 - p. III (вул. Воздвиженська, 25); 17 - вул. Щекавицька, 41
Мал.3. Люльки з розкопів: 1 - p. III (вул. Воздвиженська, 25); 2-4 - p. VI (вул. Воздвиженська, 50); 3 - Ярославський провулок: 5 - p. II (вул. Гончарна); 6 - шурф 30 (вул. Кожум’яцька); 7 - p. IV (вул. Воздвиженська, 43); 8 - гончарне горно (траншея, вул. Воздвиженська, 43)
Мал.4. Люльки з розкопів: 1-7 - p. IV (вул. Воздвиженська. 43); 8-9 - гончарне горно (траншея, вул. Воздвиженська, 43): 10- Житній ринок
Мал.5. Люльки з розкопу IV (вул. Воздвиженська, 43)
Над заповненням одного з горнів знаходився шар, в якому були виявлені залишки житла, розвал печі. У ньому були знайдені три монети: «деньга» 1733 p., 1747 p., 1 полушка 1734 p. Маленькі білоглиняні люльки, датовані другою половиною XVII ст.-першою половиною XVIII ст. знайдено в багатьох місцях України: під Берестечком, на Кам’янській Січі, Чортомлику і Хортиці2. Великі полив’яні люльки з бутоноподібною нижньою частиною чашечки і червоноглиняні лощені люльки великих розмірів на Подолі виявлені в шарах, які датовано другою половиною XVIII ст. (мал.3, 2, 11-6, 14-17). Великі червоноглиняні лощені люльки аналогічні люлькам, знайденим у Чернігові у заповненні фортечного рову, котрий було засипано в 1801-на початку 1802 року3, і люлькам з Москви, що датуються кінцем XVIII- початком XIX ст.4
Подальше вивчення цієї цікавої групи пізньосередньовічних археологічних матеріалів має вирішити ряд питань про виникнення або запозичення різних форм люльок та їх розвиток, про час і шляхи поширення в Україні звичаю курити тютюн, цього своєрідного показника культурно-економічних впливів і відносин в Україні XVII-XVIII ст.
Література
- Визначення за результатами петрографічного дослідження фраґментів скляних і керамічних виробів з розкопок ІА НАН України в 1990 p. Лабораторія Укр.НДІ реставрації.
- Свєшніков І.К. Звіт з роботи археологічної експедиції Ровенського краєзнавчого музею на місці Берестецької битви 1651 p. - НА ІА НАН України. - 1978/88, 1980/41, 1981/45; Юра Р.А. Работы Хортицкой экспедиции в 1968 г. - К.: Наукова думка, 1971. - С.245-249.
- Археологические исследования на Украине в 1968 г. Фотоілюстрації до археологічної розвідки Кам’янської Січі. - НА ІА НАН України. - 1972/59; На городищі Кам’янської Січі // Пам’ятки України. - 1990. - №1. - С.20-22.
- Кузнецов Г.А. Научный отчёт Черниговского городского отряда ЧАЭ по итогам исследований в полевом сезоне 1985 г. - НА ІА НАН Украины. - 1985/119.
- Розенфельдт Р.А. Московское керамическое производство XII-XVIII вв. - САИ. -М.: Наука, 1968.- Вып. Е 1-39. - С.56-58; Рабинович М.Г. Гончарная слобода в Москве XVI-XVIII вв. // МИА. - М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1947. - №7. - С.72-73.