Олексіївська культура

Олексіївська культура — археологічна культура доби неоліту, що була поширена в Криму. Датується часом від 5000 до 3500 рр. до н. е[1].

Поширення та розвиток

Територія поширення — рівнинна і гірська частини Криму. Основні пам'ятки: Олексіївська Засуха, Мартинівка, Долинка, Ішунь, Суат III, Алачук. Сформувалася на основі кукрецької культури та, частково, шпанської культури[1].

Характеристика

Знаряддя — мікроліти (трапеції та сегменти зі стрімкою і пласкою ретушшю, прямокутники, платівки із притупленим краєм, вістря з мікрорізцевим сколом), кінцеві та підокруглі скребачки, кутові ібокові різці на відщепах та платівках, вкладні кукрецького типу. Крем'яна індустрія характеризується розвиненою пластинчастою технікою розколювання з одноплощинних нуклеусів. Знахідки посуду нечисленні, це плоскодонні слабопрофільовані майже неорнаментовані слоїки. Господарство засноване на полюванні на степових тварин, збиральництві; на пізньому етапі можливий розвиток тваринництва. Господарство мало сезонний цикл, що передбачав використання степів рівнинного Криму взимку та лукових степів Першого пасма Кримських гір улітку[1].

Примітки

  • ↑ а б в О. О. Яневич. Олексіївська культура // Енциклопедія історії України. — Т. 7. — К.: Наукова думка, 2010. (стор. 577)

Коментарі